Фольговані діелектрики: різноманітність і сфери застосування

З розвитком техніки та невпинними науковими пошуками, розробка якісних матеріалів для електроізоляції вийшла на новий рівень. І якщо ще тридцять або сорок років тому діелектрики, особливо гнучкої групи, використовувалися виключно для друкованих плат, то сьогодні такі пристосування стають частиною антенних установок, систем захисту від крадіжок, гнучких кабелів і носіїв, мембран акустики, терморезисторів, різноманітних перетворювачів.  Важко знайти зону техніки, де не потрібно було б купити фольговані діелектрики і подібні їм матеріали.

Сфери, де діелектрики особливо популярні:

• авіабудування;

• космонавтика;

• роботобудування;

• молекулярна фізика;

• медицина.

Що передбачає під собою поняття «фольгований діелектрик»

Для того, щоб правильно застосувати вироби, важливо розуміти, що являють собою фольговані діелектрики та якими вони можуть бути. Звичайно, завжди можна звернутися до компанії Електропласт, де підкажуть найкращий варіант, проте теоретична база ще нікому не була зайвою.

Фольговані діелектрики розрізняються:

1. Структурною будовою.

2. Матеріалом основи.

3. Дротовим шаром.

4. Формула, що постачається формою.

Як з'явилося така широка різноманітність діелектриків? Все досить просто. Поєднуючи спектр матеріалів основи з не меншим асортиментом металевих шарів, виходить ціла матриця варіантів. Наприклад, діелектрики, фольговані міддю, вважаються одними з найпоширеніших. Тому їх випускають як вітчизняні, так і закордонні компанії. Покупцеві доводиться лише вибирати, орієнтуючись не стільки на технічні показники, як на вартість і термін виготовлення. Одночасно з цим є діелектрики, які представлені всього одним виробником. Поряд із цим варто зазначити, що кожен діелектрик виробляється на підставі міжнародних вимог, тому відповідає заявлених характеристикам і показникам.

Класифікація діелектриків

Аналізуючи структуру діелектриків, виділяють двошарові, тришарові та багатошарові вироби. Якщо використовується три шари, то вони розподілені за принципом метал-адгезив-полімер. На основі такої будови побудована класифікація кожної групи.

Безадгезивні діелектрики:

1. Напилення на полімерну плівку металевого шару.

2. Нанесення на фольгу спеціального лаку, який із рідкого стану перетворюється на полімерну плівку.

3. Напилення шару металу з подальшим осадженням на ньому полімерного шару.

4. Електрохімічне осадження шару в процесі металізації.

Діелектрики такого типу можна побачити в скафандрах космонавтів, приладах електромагнітного екранування, а також в акустичних системах. Особливість безадгезивних діелектриків є їх мала товщина, отже, для їхнього виробництва доведеться залучити високоточне обладнання. Це робить процедуру дорогою та витратною за часом.

Діелектрики з трьома шарами мають адгезиви у своєму складі, які слугують своєрідною склеювальною склею для полімерів і фольги. Серед адгезивів популярні:

• полиэфир;

• акрил;

• епоксид;

• поліімід.

Саме вибір правильного адгезиву визначає якість готового виробу. Якщо його буде недостатньо, то зчеплення з металом не відбудеться, а в разі надлишку спостерігатиметься поява горф і зламів. Варто зазначити, що тришарові діелектрики термічно нестійкі. До того ж наявність адгезивів знижують електростійкість.

Для отримання багатошарових діелектриків використовується метод дублювання. Завдяки йому до основи приклеюється фольга вже з двох сторін. Така технологія знайшла своє застосування для виробництва систем захисту від крадіжок, радіочастотних міток, друкованих кабелів. Також є комбінований метод, за допомогою якого спочатку виготовляється безадгезивний діелектрик, а вже після його трансформують у багатошаровий спосіб наклеювання фольги.

Якщо говорити про вибір матеріалів для основи, то список досить довгий. До нього входять:

• поліефіри;

• поліетилентерефталат;

• лавсан;

• поліімід;

• тефлон;

• рідкокристалічні полімери;

• термопластичні плівки;

• полиэтилен;

• полівінілхлорид.

Вибір товщини основи варіативний. Величина зазвичай міститься в проміжку між 10 і 125 мкм.